retweet 
Маленький львівський дворик, його невидко, камяний паркан міста заховав його в свідомості більшості, лишивши маленьку ниточку – провідник повітря, так важливого для його їснування, для його творчості, для майстра, коваля образу свого світу. Ось те маленьке віконце підвального приміщення, в якому жевріє світло, це серце його, дворика, це серце його, художника, там його частинка душі, яка невидимо запалює серця, викликає сльози і сміх, страх і любов. Він там живе і творить, кусає за вухо, але так ніжно, без піару, а лиш для того, шоб трішки змінити його форму, невідємний штрих, різниця між популярним і індивідуальним…